перейти на сторінку Угорської Галини в інтернет-магазині

Я — Галина Угорська, мешкаю біля самої Коломиї, що на Івано-Франківщині, в с. Воск-ресенці, — привітно всміхнулася незнайомка, ніби щодня звикла давати інтерв'ю. — Вишив­ку люблю з дитинства, навчилася в мами, Ма­рії Петрівни. Це вона вишивала сорочку, що на мені, я в цій сорочці й на власнім весіллі була, а вже самотужки тим же візерунком вишила за­паску (спідницю з запахом, що є частиною на­родного вбрання гуцулок). Візерунок — космацький — геометричний орнамент, виконаний хрестиком 2x2 ниточки, без канви.

   — А нитки для вишивання?

— ДМЦ — вони стійкі до світла, не вигорають. От і моя сорочка, як новенька, — а їй вже ж років 20! Перу її, як звичайно, потім прасую...

— То вишивання для вас — швидше хобі чи робота?

.. .Довкола дзвеніла музика, а вона ніби й не чула. Сиділа собі на смарагдовій траві і вишивала. Ми замилувалися цією гар­ною, як писанка, красунею у вишиванці, з натхненним обличчям і золотими руками, що невтомно творили якесь диво. А зами-лувавшись — зупинилися й розговорили­ся. Коли ж майстриня нам усміхнулася, фотограф одразу взявся до роботи. Бо то насправді була краса.

—      Це — мій хліб, виховую дітей і вишиваю. У мене четверо хлопців від 11 до 15 років — трій­ко своїх і найстарший — прийомний. Шкода, дівчинки нема... Живемо окремо своєю роди­ною — ми з чоловіком і діти. У нас взагалі ви­шивка в честі, а зараз всюди мода пішла на вишиванки...

—    А щодня в них убираються?

— Щодня — ні: ходимо у вишитому до церк­ви, на весілля...

— Бачу, у вас тут червоно-чорним вишиті, і білим по білому, й пастельних кольорів нит­ками...

— Нині на Івано-Франківщині, крім гуцульсь­ких візерунків, і такі "класичні" в ходу. А вишиті білим по білому у нас ще звуть "новомодни­ми", на них великий попит...

— А як кроїться така сорочка? І з якої ткани­ни?

— Спинка і перед суцільнокроєні, без пле­чового шва. Виріз і спереду, і ззаду — квад­ратний, спереду трохи глибший. Вишивку розташовуємо по периметру. Горловину пе­регинаємо по краю на виворітний бік і об-мітуємо ниточка в ниточку. Пришиваємо по­передньо вишитий приспущений прямий ру­кав. А тканини такої вже не знайти в прода­жу, вже не випускають її, — це простий фаб­ричний лавсан.

— А "сороківка", "тридцятка" — вони для та­кої сорочки стануть в нагоді?

— Це домоткані тканини — тепер більше носять просте. На них можна вишивати хрес­тиком або низинкою. А ось такі техніки, як вирізування, не застосуєш — тканина оси­патиметься.

— Володієте багатьма техніками... Це складно?

— Мені 33, а з них 17 вишиваю. І 17 років як закінчила Решетилівське училище. Мама свого часу натрапила на оголошення про на­бір учнів. А учні звідусіль — і з Житомирщи­ни, і з Харківщини. Порівняно з новачками у вишивці мені було значно легше, починала ж бо не з нуля, багатьма техніками володіла з дому. А в Решетилівці навчилася мереж­кам і, звісно, "білим по білому".

До Києва привезла різноманітні вишиван­ки. Хочете роздивитися? Будь ласка! І візирунком можу поділитися. Вишивайте й носіть на здоров'я!