персональні блоги

увійти

з нами

На даний момент 30 гостей на сайті

у нас гостювали:

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counter сьогодні22
mod_vvisit_counter вчора288
mod_vvisit_counter за тиждень22
mod_vvisit_counter за місяць1183
mod_vvisit_counterвсього234845
Visitors Counter 1.5

наша кнопка

 <a href="/http://www.artkarpaty.com" target="_blank"><img src="http://www.artkarpaty.com/images/artkarpaty_button.gif" align="left" hspace="6" alt="Image" />

 <a href="http://www.artkarpaty.com" target="_blank"><img src="/images/artkarpaty_button2.gif" align="left" hspace="6" alt="Image" />

 

 Каталог украинских интернет-магазинов

Rambler's Top100

Мистецька галерея - Залеська Ірина
вишивка
ужиткова вишивка
ужиткова вишивка
жіночі плаття
жіночі плаття
особисте фото
особисте фото

 

 перейти на сторінку Залеської Ірини в інтернет-магазині

    Щоб писати про вишивку Ірини Залеської з Івано-Франківська, треба пи­сати про її весь родовід, про сім'ю.

Животворне джерело...

А відтак своєрідний код нації. Ось той знак, що нам дається через бать­ків від Бога. Інше питання: чи можемо відчути в собі струну небесну, дотор­кнутися, аби та задзвеніла диво-голосом? Вона, Ірина, відчула. Скільки себе пам'ятає — вишиває. Хрестик до хрес­тика, ніби життя. І то не два кольори, а багато, як у житті. А життя, як вишит­тя. Подумки припасовую нитку до нитки і одразу пригадую дім Ірини Залеської, родовідну хату на Рогатинщині. Біля вікна квіти, ранішні роси і запах дитинства. А ще — спів солов'їв у вербах над рікою.

  А я все перебираю вишиття і бачу плин часу, бачу людину з її болями, тривогами, переживаннями, плин утвердження, бачу сльо­зи, що десь запеклися на краєчку серця. Чиї ми діти? Чи зможемо пронести у III тисячоліття те, що дасть нам змогу себе зберегти, як українців? І головне, щоб наші діти, онуки, правнуки колись у пісні, у слові, у вишивці себе впізнавали.

Очевидячки знову перебираю вишиття пані Ірини. Витончена, ін­телігентна галицька манера. Роботи сьогоднішні і давні. А ще син Роман теж вишиває, а ще скарби зі скрині родовідної. Дивлюсь на подушки, сорочки і знову пригадую квіти.

Поясніть мені людський талант: вишивати, співати, слово до слова припасовувати. Всі шукаємо розгадку. Чоловік пані Ірини — священик Михайло — підводить мене і показує вишиття з родинної скрині: „Ба­бусина весільна сорочка, дідусева весільна". Цікаво, правда? А ви зберегли? Стою перед давнім і теперішнім. Щось особливо яскра­віє, щось поблякло, щось стерлося часом. Стою і слухаю. І десь ледь-ледь чутно звуки скрипки. Не помилився і не вигадую, а беру до рук поетичні одкровення пані Ірини і переконуюся, що в її домі все переплетено:

„Я не скрипаль, а в серці маю скрипку,

І назва їй — це вишивка моя.

Я людям хочу принести хоч дрібку:

Любові, щастя, радості й тепла”.

  Прозорість душі. Розуміти її може той, хто хрестиком вишиває життя своє. А може в цьому і є талант всього родоводу? Зберегти, розвинути, примножити завдання ровесникам XXI століття! Так! А чи потонемо в грошествах, в суперових котеджах, заздрості і злості? То ми такої України хочемо? А якої хотіли наші батьки?

То таки чую скрипаля в душі. Вишивання Ірини Залеської не впов­ні буде без трьох синів: Романа, Олега і Любомира. Всі троє по батьківській дорозі пішли. Випадковість? Ні. І слово Боже, як вишит­тя.

Користаюсь одним-єдиним вра­женням з книги про вишиття Ірини Залеської. Там їх багато. Дуже. А один такий: „Як багато сонця!". Чуєте, як багато сонця. Отож-бо, перш ніж ступити крок у день сьогоднішній, подекуди дикий та озві­рілий, сотворіть у собі сонце, засвітіть його в собі і вийдіть з ним до людей. Не бійтеся сонця у душі. Це світло так мало коштує, але так празниково і тепло гріє! Гріє як вишиття і поетичне слово пані Ірини. Бо цей Божий дар, це сонце, вона прийняла як нагороду і прагне якнайповніше роздати людям. А онуків роду Залеських і через багато літ впізнаємо по бабусиному вишитті. А чи впізнаєте ви себе і своїх прародичів через тисячу літ?

„Отож сотворімо сонце у душі..."

 

Богдан Кучер,

Заслужений журналіст України.

 

Показати 
 
 Рейтинг
 
Оцініть цю категорію

Рейтинг: 0 / 0 Голосів

Лише зареєстровані користувачі можуть оцінювати цю категорію

 Коментарі
 
Додати коментар

Лише зареєстровані користувачі з активним статусом можуть залишати коментарі

 Статистика
 
Category
Number of published images in category: 0
Number of unpublished images in category: 0
Переглядів: 3462 x
Most viewed images in this category
Last added images in category
 Geotagging
 

звуковий супровід

Make sure you have at least Flash Player 7. If not,please download.

вибірка

Random Image
рейтинг галереї "АртКарпати"