Кажуть, як за давніх часів князі Русь хрестили, то повтікали у Карпатські ліси усі чарівники та мудреці. А тому і понині Карпати овіяні духом чарівничим. Там кожна гора має чимало своїх легенд та переказів. Кожне урвище, мов ранковим туманом, повниться таємничістю. Кожне дерево, мов жива людина: як при світлі місяця на нього глянеш – наче ось-ось із місця зрушить і піде танцювать. Та так танцювать, що аж гори тремтять, аж долами відлуння котиться.

   Стежки ходжені і неходжені горами в’ються і, кажуть старі люди, вночі їх нечиста сила мете, аби вдень перехожий блукав тими стежками, та з гір і не виблукав. Аби навіки поміж синіх вершин залишився.

   Є навіть легенда про те, звідки взялися гуцули, що нині вважаються корінними мешканцями Карпат: ото колись дуже давно ходили люди світом та місця доброго до життя шукали і якось дійшли до таємничих гір. І вирішили піти глянути на ті гори. Ото ходили, ходили, аж поки гарну стежку не знайшли і пішли тією стежкою. Довго йшли, аж коли зрозуміли, що заблукали. Тоді назад пішли, а за кожною горою стежка розділювалася і не знали люди, якою йти. Ось так блукали, блукали, аже поки не вийшли на полонину. А як вийшли, то навсібіч роздивилися і побачили, що гарно тут. А так і порішили зостатися поміж оцих незвичайних гір.

   І нині живуть ті люди, і нікуди з гір іти не хочуть. Поназивали гори своїми іменами, та все дивними-предивними, як то Говерла, Ґорґан, Дземброня, Стримба, Кернична, Магура, Драгобрат та інші. Як на яку з цих гір вилізти, то розкинуться усі Карпати довкіл і аж дух захопить від тієї краси, що здавна людей полонила і в серцях їхніх вічним трунком застигла.

   А як бистрі ріки-потоки несуться з верховин у доли, то так душа карпатського люду бистра і кипуча. І все, що їхніми руками роблено, мов крізь віки рветься у бистрину потоку людської думки. Кожен витвір карпатського мистецтва не застиглим деревом, глиною, металом, тканиною чи шкірою постане перед зачарованим оком. Він живим струменем променить, бо з Карпат родом. А кожна фарба мов із життя вхопила найтоншу його суть і передала те життя чи на полотні, чи на глеку, а чи на овечому руні.

   Той на світі не жив, хто у Карпатах не був, – кажуть люди. І правду кажуть, бо що вартий світ без Карпат! А хіба той, хто часточки Карпат не має вдома, – жив на світі? Твори карпатського мистецва авторської роботи – ось те, що вічно будитиме душу до звитяг і руху вперед, швидкого, як карпатські ріки, неспинного, як саме життя.

   Одвічна магія Карпат живе у кожнім виробі карпатського майстра, у кожнім творі митця з величних, таємничих гір, які співають свою прадавню пісню, ту пісню, що її пише сама вічність на карпатських схилах.